20 листопада стартувало проведення ІІ тижня вебінарів для освітян ДНЗ міста в рамках реалізації ІІ етапу проєкту «Психолого – педагогічна підтримка дітей, батьків та педагогів в умовах надзвичайної ситуації»
Розпочато проведення вебінарів ІІ тижня проєкту «Психолого – педагогічна підтримка дітей, батьків та педагогів в умовах надзвичайної ситуації». Темою зустрічі стала «Перша психологічна допомога».
Анастасія Мальцева, психолог ЦПРПП ,наголосила на тому, що матеріал стане у нагоді не лише педагогам, а й усім, кого цікавлять методики та алгоритми надання першої психологічної допомоги.
Безсумнівно війна в Україні стала стресом і для дітей, і для педагогів. За таких умов істотно зростає роль психологічної служби системи освіти, яка має забезпечувати своєчасне і систематичне надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки усім учасникам освітнього процесу.
Багато сучасних стресових ситуацій у дітей і дорослих виникає внаслідок військових дій – одного із найбільш екстремальних факторів. Тому в межах екстремальної психології дуже активно використовують первинну психологічну допомогу.
Первинна психологічна допомога – сутність заходів людської підтримки та практичної психологічної допомоги людям, які зазнали впливу надсильних стресорів.
Вона ґрунтується на таких базових характеристиках:
– ЇЇ надання не передбачає значної професійної підготовки.
– Базується на природних здатностях проявляти співчуття, людяність.
– Простота.
– Залежить від глибини впливу події на людину.
У більшості випадків перша психологічна допомога надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінка постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цього погляду важливою є оцінка станів.
Завдання ППД:
– Формувати відчуття безпеки, звʼязку з іншими людьми, спокою і надії.
– Сприяти доступу до соціальної, фізичної та емоційної підтримки.
– Зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.
ППД надають у випадках таких порушень психічних процесів:
– Порушення когнітивної функції. Нездатність зосередити увагу на важливих
обʼєктах, розсіяність, нездатність відвести увагу від стресора; порушення
короткочасної памʼяті; нездатність до аналізу, синтезу, узагальнення.
– Порушення емоційного реагування. Невідповідність за силою і адекватністю реагування на емоційні стимули (надмірна сила реагування, відсутність емоційного відгуку, емоційна лабільність/ригідність).
– Дезорганізація. Неможливість виконувати складні координовані рухи через
порушення дрібної моторики та великої моторики. Неможливість виконувати
команди. Відчуття розбитості, слабкості/млявості/безладної активності.
– Втрата здатності контролювати свою поведінку. Нездатність самостійно ставити та досягати навіть прості цілі, велика кількість непогоджених, нескоординованих рухів, нездатність до звʼязного мовлення, словесні тиради, словесна агресивність.
– Порушення адаптації до оточуючого світу. Неадекватне сприйняття себе, своїх можливостей відносно навколишніх умов.
– Деморалізація. Розвʼязність, вульгарність, цинізм, грубість, хамство. Нехтування будь-якими нормами етики та субординації, нормами гігієни. Неконтрольоване вживання алкоголю, наркотичних речовин.
Перша психологічна допомога включає такі елементи:
– ненавʼязливе надання практичної допомоги та підтримки;
– оцінювання потреб і проблем;
– надання допомоги в задоволенні базових потреб (їжа, вода, інформація);
– слухання людей, не примушуючи їх говорити;
– розрада та заспокоєння людей;
– надання допомоги в отриманні інформації, встановленні звʼязку зі службами та структурами соціальної підтримки;
– захист людини від подальшої шкоди.
Головним принципом надання першої психологічної допомоги є: «НЕ НАШКОДЬ».
Правила надання першої психологічної допомоги:
– Знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме.
– Показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки.
– Бути терплячим і спокійним.
– Надати людині можливість помовчати.
– Поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості.
– Надавати фактичні інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися».
– Надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами.
– Бути поруч з людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обійняти, то обовʼязково спитати дозволу).
– Висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття,
перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини
тощо).
Під час надання першої психологічної допомоги заборонено:
– змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося.
– давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям.
– описувати людей, використовуючи негативні епітети.
– розповідати про свої власні труднощі.
– перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко).
– вигадувати, коли чогось не знаєте.
– давати обіцянки.
– переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших.
– торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її
культурному середовищі.
– використовувати занадто спеціальні терміни.
– позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе.
– думати і діяти так, немов зобовʼязані вирішити за іншого всі його проблеми.
Впевнена, що ви знаєте, що в цьому стресовому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу, і будь-яке слово може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену. Тому потрібно памʼятати правила психологічної комунікації.
Правила психологічної комунікації:
Використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп.
Бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз».
Обовʼязково представитися «Я… (імʼя)».
Використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, ви не один… Я можу Вам допомогти».
Сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (попередньо спитати дозвіл).
Поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, розповісти, куди вона піде, коли почуватиметься краще.
Уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами.
Надавати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.
Ознайомтеся з техніками емоційної регуляції.
– Дихання животом. Вдихаєте повітря через ніс. Роблячи глибокий вдих, злегка надуваєте (округлюєте) живіт, на 2-3 секунди затримуєте подих, продовжуючи тримати живіт округленим. Видихаєте повільно через рот.
– Мʼязова релаксація. Потрібно напружувати, а потім розслабляти мʼязи.
Напруження мʼязів після розслаблення буде зменшуватися, в порівнянні з тим, з якого починали.
– Заземлення. Знайти хвилину і подивитися довкола, щоб залишитися в
безпосередній реальності, та відчути землю під ногами (можна також напружити ступні, щоб відчути себе «прирісшим» до землі).
– Сканування тіла та сенсомоторне маркування. Усвідомити свої тілесні відчуття і назвати їх (наприклад: напружений, зажатий, розслаблений тощо).
При наданні першої психологічної допомоги потрібно говорити чіткими й короткими фразами, можна навіть підвищити голос.
Важливо! При наданні першої психологічної допомоги встанолюємо контакт і даємо перше відчуття того, що є ще щось, крім пережитого жаху. Людині, якій ви надаєте допомогу, потрібно дати відчуття опори, впевненості та стабільності. Тому потрібно говорити набагато повільніше, ніж зазвичай.